Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/270

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


на новій землі лицарів і продуцентів аристократичне хотіння усунути між собою і своїми чорними сусідами почуття відчуженности, незаконности і неморальности громадських взаємовідносин. Катеґоричний імператив моралі лицарів і осілих продуцентів наказує жовтим цього типу сотворити в завойованій чи одвойованій ними землі такі форми громадської орґанізації, які би орґанічно звязали їх з місцевими чорними одною вірою, одною громадською моралю, одним законом, одною державою, одною нацією. Без цього засоби матеріяльної продукції і техніки жовтих не стануть орґанічно потрібні і чорним; без цього не може бути поділу праці, який йде паралельно з розвитком матеріяльної культури і од якого цей розвиток матеріяльної культури залежить; без цього врешті творчий порив і провід завойовницької активної меншости не може бути восприйнятий місцевою завойованою чи одвойованою з під иншого завойованя пасивною більшостю.

Першою і головною умовою отакого орґанічного сполученя жовтих з чорними і сотвореня спільної обєднуючої громадської орґанізації єсть обмежєня творчого пориву та імперіялізму активних жовтих відповідно до степені восприїмчивости пасивних чорних. Чим більше на даній землі чорних, чим численніщі і сильніщі т. зв. »народні маси« — тим більше мусить бути обмеженя жовтих. Чим чорних менше і »народ« слабший — тим більше необмежено, вільно і свобідно можуть ними правити жовті.

Розглянемо головні форми цього обмеженя. Перша — це обмеженя влади світської, влади меча — в якій виявилась перевага більше сильних і активних жовтих — владою духовною, владою реліґії, де вже жовті переваги не мають і в обличчю якої всі — і жовті і чорні — однакові та рівні. Влада світська, визнаючи і шануючи авторітет влади духовної, уникає зловживаннь, обмежує надужиття своєї сили; а влада духовна — репрезентована найчастіще представниками місцевої пасивної раси чорних — беручи під свій захист всіх покривджених, дає слабшим чорним оборону однакового для всіх — і для жовтих і для чорних — вищого, Божого, морального закону. Оця рівновага може істнувати тільки доти, доки влада духовна не поневолена владою світською; доки ці дві влади виразно розмежовані, і доки, не володіючі ані мечем, ані засобами продукції представники влади духовної, віддають Боже — Богові, а Кесареве — Кесареві, та не намагаються при помочі пасивної чорної більшости вирвати світську владу з рук активної жовтої меншости. Без спільної і жовтим і чорним — живої, а не мертвої — реліґії; без відділеня влади світської од влади духовної, і без рівноваги та взаємної до себе пошани цих двох влад — не бувало, і не може бути класократії.