Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/277

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


перша оборонна війна, піднята за визволеня не »народу« і не »панів«, а за визволеня спільної і однім і другім території, родить серед всіх її мешканців одно спільне стихійне хотіння окремого, незалежного державно-національного життя. І тільки таке стихійне хотіння рішає про буття або небуття нової нації.

Із такої спільної боротьби за спільну батьківщину і материнщину родиться спільне імя нової нації, яке починає відріжняти своїх, од по крови споріднених, але по території, по землі, вже не своїх: чужоземців.

В поривах спільної боротьби і спільної творчости — в піснях бою і піснях праці — родиться нова національна мова, що повстає з орґанічного перемішаня мови жовтих з мовою чорних.

Необхідний для веденя оборонної війни за спільну територію, духово обєднуючий і орґанізуючий апарат — персоніфікованої в особі одного Монарха — держави, родить той один спільний національний дух, який передається дальшим поколінням нації.

Культ павших в цих територіяльних оборонних війнах предків, який переховується в родинах і класах, усуває розєднуючі спомини про колишню боротьбу і первісне противенство місцевих рас і родить ту нову спільну місцеву традицію національну, якою цілі століття житиме і черпатиме з неї свою силу духову дана нація.

Повставший з первісної боротьби і першого замиреня двох рас, примітивний закон, тепер в їх спільній боротьбі за свою спільну землю кодифікується і досконалиться в напрямі чимраз більшої всенаціональної справедливости.

Витворені в цій первісній внутрішній боротьбі, обмежуючі громадські політичні форми тепер в боротьбі зовнішній, в боротьбі за землю, чимраз більше націоналізуються. Націоналізується (зпочатку звичайно інтернаціональна) реліґія; націоналізується — і з символу держави стає чим раз більше символом нації — класократична монархія. Від цієї першої виграної оборонної війни за спільну землю починається період швидкого зросту і розцвіту такої орґанічно народженої, класократичної нації.

Розвиток нації в цьому періоді йде весь час в напрямі вирівнюваня на типи і ґрупи найвищі, найбільше орґанізовані, моральні, найактивніщі. Громадська симпатія і восприїмчивість, якою окружені типи і ґрупи, найбільше віддані громаді, найбільше лицарські і найбільше творчі, сприяє розвиткові і розплодові таких власне типів. І це засадничо одріжняє клаоократичний період життя нації, од періоду