Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/325

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


світської, яке — поруч з обмеженям авторітету меча і матеріяльної сили авторітетом моралі — буває завжди в класократіях. Охлократія, навпаки, мусить сполучати в собі ці дві влади, ці два авторітети, бо її одинока сила — сила меча, не сполучена з матеріяльною силою продукції — тільки тоді авторітетна, коли вона в очах пасивних мас репрезентує одночасно і віру, і владу духовну: коли меч охлократичний не єсть ножем звичайного різуна грабіжника, а »свяченим« мечем пророка, збіраючого для себе дань і правлячого масами во імя віри, для її поширеня, на її оборону. Иноді переважає елємент духовний (тоді голова віри стає головою держави), иноді світський (тоді голова держави стає головою віри) але скрізь і завжди у всіх охлократіях ці дві влади взаємно себе не обмежують, не контролюють і не рівноважать: вони нерозмежовані і нерозривно сполучені поміж собою. Матеріяльно непродукуючий, кочовий чи полукочовий войовник, без містичної, фанатичної і глибокої віри, перетворюється (хоч би він одягнув навіть якийсь блискучий »національний костюм«) в звичайного, нездатного до політичної влади, бандита. Знов же пророк, бажаючий світської влади для поширеня своєї віри, коли він тільки бажає, але не має зброї, ніколи своїх бажаннь не здійснює і не перемагає — як це вже давно був зауважив Макіявеллі — і як цього розуміється не знали наші ріжні, малпуючі (в літературі) російську комуністичну охлократію, демократичні ліві есдеки і есери.

Про націю як твір орґанічний — такий, який ми бачимо при класократії — при пануванню охлократії не може бути мови. Орґанічну націю не можна сотворити зненавистю до інаковіруючих, суґґестією, террором і виучкою. Вона єсть завжди продуктом орґанічного сполученя на одній території, по звязаним внутрішньою подібностю і симпатією класам, елєментів завойовницьких з созвучними їм елєментами завойованими, — і продуктом зросту та розвитку місцевої духової і матеріяльної культури, яка твориться весь час поривом класових аристократій, ритмічно і гармонійно обмеженим степеню восприїмчивости на цей порив пасивних та інертних мас. Ані такого орґанічного сполученя по класам більше активних завойовників з більше пасивними завойованими, ані ритмічного і гармонійного зросту духової та матеріяльної культури, випливаючого з духової і матеріяльної співпраці аристократії з пасивними масами — при пануванню охлократії не буває. Людей держить тут при купі не органічна — стихійною расовою подібностю, почуттям спільної землі і спільною творчостю та працею спаяна — нація, а механічна — на одній вірі, на террорі, на суґґестії і на виучці побудована — держава. Держава, не пристосована до внутрішнього зросту і розвитку нації, а держава, яка пристосувала підлеглі їй нації до себе, до свого поширеня зовнішнього,