Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/374

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


задумав знищити підставу російської охлократії: общину,[1] та при помочі поліції хотів привчити російського мужика до плодоперемінного »хуторського« інтензивного хозяйства; коли врешті Царь, злякавшись »панів«, дав їм »конституцію« і приказав народові вибірати цих панів до Думи, щоб вони там — по глибокому пересвідченю народа — петлю на народній шиї затягали — то розуміється весь моральний авторітет старої російської охлократії в масах народніх упав. Руїну цієї охлократії тільки довершили дві програні війни і в звязку з цим, а особливо в звязку з загальною військовою повинностю, такий повний упадок страху в масах перед армією, що новій комуністичній охлократії треба було пролити море крови, щоб возстановити знов необхідний для всякої охлократії оцей страх мас перед »красноармейцем«.[2]

У Франції, як знаємо, місце поваленої охлократії зайняла в кінці кінців демократія. В Росії умов для перемоги демократії не було. Поняття одної російської нації і одного російського патріотизму, на якому могла б спекулювати перед народом демократія, не витворилось в Росії. Варфоломієвські різні, які своїм націям справляла російська охлократія, були все ж таки менш радикальні і менш безпардонні, ніж варфоломієвські різні охлократії французської. Під охлократичним державним апаратом російським — не так як в дійсно вже єдиній і неділимій Франції — ворушились ще недонищені обломки окремих націй. І тому демократія, яка без »патріотичної« спекуляції істнувати не може, мусіла б розбитись на окремі нації. Але ж тут на національному ґрунті в дальшій перспективі вона передчувала найстрашніщу для неї і найбільше їй ненавистну перемогу класократії. Одна тільки охлократія могла врятувати єдність і неподільність Росії, без якої істнувати не могли ті демократичні елєменти, які знали, що самі вони державних апаратів окремих націй витворити і над цими націями запанувати не в силі. В цім лежить одна з головних причин

  1. Значіння общини прекрасно схарактеризував в своїх споминах Вітте: »съ административно-полицейской точки зрѣнія община представляла болѣе удобства: — легче пасти стадо, нежели каждаго члена стада въ отдельности« (ст. 440). Цю послідню фразу повинні собі взяти як девіз і наші »соціялізатори« есери.
  2. Ілюстрацією до того, чим єсть стала армія для всякої охлократії, можуть служити слова того самого Вітте. »Чѣмь въ сущности держалась Россійская Имперія? — питає він і відповідає: — Не только преимущественно, но исключительно своей арміей. Кто создалъ Росс. Имперію, обративъ московское полуазіятское царство въ самую вліятельную, найболѣе доминирующую, великую европейскую державу? — только сила штыка арміи. Не передъ нашей же культурой, не передъ нашею бюрократичною церковью, не передъ нашимъ богатствомъ и благосостояніемъ преклонялся свѣтъ. Они преклонялся перед нашею силой а когда.... увидѣли.... что мы совсѣмъ не такъ сильны.... то внутренніе и внѣшніе враги подняли головы« (Воспоминанія I, ст. 342).