Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/42

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Нічого тільки не знайдуть в оцій книзі всі, що не мають ідеї — не мають Бога, ані віри. Такі в душі своїй не мають дна. І через них, як через бочки Данаїд, проходить все безплодно і безслідно. Не мають теж чого шукати тут свідомі аґенти московської і варшавської метрополії — прихильники панування Москви і Варшави на Українській Землі. А також представники скунксової — інтеліґентської, і дейнецько-опришківської »української нації«. Бо це вони єсть головною причиною того, що Україна з такими »націоналістами українськими« не могла і не може досі стати незалежною Державою — державною розвиненою Нацією. Бо це вони єсть тим найстрашніщим українським лихом, в боротьбі з яким творилась оця книга.


Всім людям доброї волі, що хочуть Держави Української, представляє моя книга, читаче з ворожого табору, перш за все страшну трудність українського державного завдання. Вона каже їм, що так тяжкого політичного завдання, як здобуття Держави Української, нема на цілім світі. Що на шляху до Держави Української погинули з українських рук найкращі українські люде. Що повбивали їх колись люде татарські, потім чернь козацька, потім большовицька, що весь час заважала їм, і своєю їдю троїла їх, сама-ж інтеліґенція українська.

Тільки дуже сильні люде можуть ступати на державницький український шлях. І дуже міцно зорґанізовані. Коли-б всі Українці бачили ту страшну скалу, яку хочуть зрушити, то зрозуміли-б, що зденервованя їх всіх випливає з безмежної трудности завдання. А зрозумівши це, менше-б між собой бешкетували, тісніще-б в одну громаду обєднались і природу цієї скали постарались-би всіма силами пізнати.

Таке зрозуміння хоче дати моя книга. Як міг і як умів старався я пізнати, в чім власне лежить суть нашого українського політичного державного завдання. Вісім основних проблємів розвязати мусять ці, що ставлять собі метою здобуття Держави Української. Як розвязати ці проблєми відповідним методом орґанізації провідної верстви: — тих що перед в боротьбі за державу ведуть і цю боротьбу орґанізують? — Відповіді на це питання шукає власне оця книга.

Держава Українська може повстати лиш тоді:

1. Коли боротись за Державу Українську захоче сильніща — краще зорґанізована і більш між собою солідарна — частина тієї старої правлячої верстви, що до того часу правила Україною в імени і при помочі метрополії. Без цього Україна від метрополії не відділиться і останеться колонією — »окраїнами«, »кресами«, орґанічно через свої верхи з метрополією звязаними.

2. Коли цю сепаратистичну частину місцевої старої правлячої верстви піддержить всім своїм впливом на народ українська інтеліґенція. Без такої піддержки ця сепаратистична частина не зможе прийняти народню мову та з народом в одну культурно-національну цілість обєднатись, і не зможе устояти в боротьбі з частиною, яка буде держатись метрополії.

3. Коли завдяки цій піддержці інтеліґенції настане сполученя в одну нову українську провідну верству старих українських панів з тими новими активними провідниками, які виділятимуться з народніх мас. Без такого сполученя не повстане нова українська провідна верства, а значить не повстане і Держава

XLI