Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/603

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


але зорґанізувати також і завойованя влади на даній національній території, тоб-то здатні дати провід (не диктатуру!) в процесі твореня на цій території окремої держави; иншими словами: консервативні елєменти основого і найсильніщого в даній нації класу повинні бути в стані своєю власного внутрішньою силою дати доказ своєї орґанізаторської здатности не тільки в очах пасивних мас свого власного класу, але й в очах цілої нації, і не повинні, завдяки своїй нездатности, проголошувати себе »народолюбцями« та ховатись за спину демократичних »провідників народу«, або віддавати себе під опіку якоїсь охлократичної — правої чи лівої — диктатури;

2. щоб серед даної нації була така авторитетна репрезентована дисциплінованою і зорґанізованою, але не претендуючою на політичний провід інтеліґенцією — духовна сила, якої авторитет могли-б визнати консервативні творці держави, войовники продуценти; — сила, яка-б поблагословила оцим своїм духовим авторитетом серед нації їх державні діла і яка в той спосіб дала-б цим державним ділам моральне оправдання в очах цілої нації (такою авторитетною духовною силою буває звичайно церква і реліґія);

3. щоб, давши своєю власною силою опору державній монархічній владі, оці консервативні продуценти-войовники найсильніщого класу в данії нації могли дати змогу охлократичним матеріяльно-непродукуючим войовникам та інтеліґентам обєднатись біля Монарха, сотворити армію, державний апарат і державницьку ідеолоґію, але разом з тим могли недопустити, щоб оці охлократичнні елєменти проголосили свою диктатуру, тоб-то проголосили Монарха абсолютистичним, самодержавним і стали його іменем необмежено правити над цілою нацією;

4. щоб, сотворивши в той спосіб сильну монархічну владу державну, одну для цілої нації, і сотворивши для цієї влади сильну консервативну опору в самім громадянстві, оці консервативні елєменти основного і найсильніщого класу припинили демократичну рознузданість, інтеліґентське »народо-репрезентативне« дурисвітство і свободолюбиву анархію, але одночасно допустили до законодавчої національної праці, як орґанізаторські сили инших класів, так і поступові елєменти цілої нації. І щоб дали вони змогу оцим поступовим елєментам виявляти свою поступову реформаторську діяльність, допускаючи до влади, тоб-то абсорбуючи в свої консервативні ряди все, що між поступовцями дійсно, в боротьбі віч-на-віч з консерватистами, свою орґанізаторську силу та здатність доказало.

Елєментів охлократичних, як вище було вияснено, на Україні єсть замало для диктатури і для добичницьких наскоків, але єсть досить для сотвореня сильного монархічного державного апарату, що спинятиме всяку »праву«, чи »ліву« внутрішню анархічну сваволю. Єсть їх теж досить для сформованя сильної сталої армії, яка, опіраючись на тяжкій силі мобілізованих войовників-продуцентів, зробить з України страшний для всіх її ворогів, наїжений баґнетами і опертий на своїй власній продукції, четверобок.

Відродженя церкви і реліґійного життя на Україні дає запоруку, що державно-творча українська класократична сила, поступаючи по