Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/605

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


совхози і комбєди. А щоб селянство не могло проти них, як проти панів колишніх, бунтуватись, йому відібрано головну підставу його незалежности: приватну власність на землю. Чи виграло на такій заміні селянство і чи виграла на цьому класова хліборобська продукція? Безрезультатна політична »смичка«, якої ніяк не можуть найти з селянством його нові орґанізатори, голод на Україні і концесії на поміщицькі землі, видавані большовиками визнавшим їх владу закордонним капіталістам — дають найкращу відповідь на ці питання.

Упадок большовицької влади в реальній українській політичній мові означає: возстановленя приватної власности на землю, а разом з нею возстановленя прав природних орґанізаторів хліборобського класу. Як аґрарна революція була необхідною передумовою для знищеня зародків Української Держави, так аґрарна контрреволюція єсть необхідною передумовою для возстановленя цієї держави. Але тільки передумовою. Без аґрарної контрреволюії не може бути Української Держави, але на цій аґрарній контрреволюції можна збудувати на Україні і державу иншу, не українську. Від чого залежить збудування Української Держави?

Залежить від того, яку матеріяльну і моральну силу уявлятимуть із себе в день упадку комуністичної влади природні орґанізатори хліборобського класу: 1. нечисленні останки колишніх дворян землевласників, 2. ці нові активні, здатні до інтензифікації хліборобської культури і до політичного проводу елєменти, що — завдяки своїй більшій активности і войовничости — вибились в останніх часах на верх зпосеред пасивної селянської маси.

Можна з певностю сказати, що в перший день по упадку комуністичної влади селянство зустріне оцих своїх природних орґанізаторів хлібом і сіллю. Але вже на другий день вони мусять дати цьому селянству доказ своєї потрібности. Вони мусять дати доказ своєї політичної здатности, зорґанізувавши сильну державну Гетьмансько-Монархічну владу, яка забезпечила-б Україні спокій та звільнила її від анархії; і мусять дати доказ здатности економічної, пустивши на ново в рух хліборобську продукцію.

Конкретно кажучи: природні орґанізатори хліборобського класу — збільшуючи культуру своїх господарств, засновуючи по селах кооперативи, хліборобські банки і. т. д. — муситимуть зараз-же перейти до можливо найбільше в українських умовах інтензивного хліборобства, яке дало-б заробіток і хліб міліонам українського селянства, инакше ці міліони знов будуть підняті проти них. Зробити вони це зможуть, тільки завоювавши собі політичну владу на своїй Землі, тоб-то сотворивши свою власну Українську Державу і забезпечивши цею своєю державою українську хліборобську продукцію (а з нею добробут хліборобів: як орґанізаторів, так і орґанізованих) од визиску її сучасним городом і од визиску її сусідніми промисловими, не хліборобськими державами. Шляхом власне