Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/616

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Польщу. Не можуть у перше тому, Що Польща для цього заслаба, і ні один розумний польський державний муж, який не хоче, щоб Москва сиділа в Варшаві, не буде цю Москву до Варшави через Київ затягати. У друге тому, що, при своїй хронічній республикансько-демократичній анархічности, Польща своїм впливом буде ослабляти соціяльно-консервативні (в тім числі і місцеві спольщені) українські державно-творчі сили і буде збільшувати українську анархію. Неминуча при протимосковському союзі з Польщею перемога української демократії доведе, як і завжди доводила, до того, що ці дві, ріднесенькі по свому державному нерозумові, республиканські демократії собі взаємно в свому »протимосковському союзі« поперегризають горла. Ніщо так не сприяє пануванню Москви над Польщею і Україною, — а значить і ніщо так не погрожує державному істнуванню України і Польщи — як польсько-українська гризня — неминучий наслідок перебування цих двох націй під одним державним дахом, або в однім, більше чи менше стислім, політичнім союзі.

Ці мешканці України, які хочуть бути »кресовими Поляками« (тоб-то ці Українці, які, при всіх своїх польських фанаберіях, нічим иншим, як тільки колоністами на рідній Землі бути не здатні) повинні собі запамятати, що дорогоцінностями, пограбованими і у »польських кресовців« на Україні, була виплачена на основі Рижського миру большовицька контрибуція переможній польській державі. Поширеня польської державности на Українські Землі можливе тільки при зруйнованю цих земель внутрішньою анархією. Лад і порядок на Україні унеможливлюють експанзію на Схід варшавської держави. »Поляк (в розумінню варшавського правителя, а не місцевого пана = »ляха«) і спокій не можуть істнувати разом на Україні« — так сформулував вже давно цю політичну правду Хмельницький. Тільки внутрішня українська різанина давала і дає змогу варшавському державному мечу »щербитись« об київські Золоті Ворота. Коштом »польських кресовців«, вирізуваних тими чи иншими — по нинішньому кажучи — »диверсантами«, може держатись варшавська державність на Україні. Влада Варшави і українська гайдамаччина — це на Україні політичні близнята.

Тільки політичний союз України з Москвою (загально кажучи з Півноччю, тоб-то з тими північними людьми, які державу московську, по упадку комунізму, наново зорґанізують) і активна політика України в цьому союзі можуть забезпечити українські державно-творчі соціяльно-консервативні сили од пагубної анархії в злуці з Польщею і од руйнуючого Українську Державу втручання Москви у внутрішні українські справи. В той тільки спосіб зможуть ці сили сотворити самі місцеву власну Українську Владу.

Таку політику у відношеню до Півночі вели Ростиславичі — творці першої південної української Галицько-Волинської Держави. Такою була політика найрозумніщих зпосеред Ґедиминовичів. Так