ди духовної стараються захопити владу світську і тоді, коли матеріяльно сильні (володіючі зброєю і засобами продукції) представники влади світської поневолюють террором чи підкупом владу духовну.
В історії людскости виказали найбільшу силу і оставили найтрівкіщі сліди держави і культури, що були сотворені такими войовниками продуцентами, яких велика сила та здатність матеріяльна і пристрастне, до степені містичного захоплення напружене, бажання влади, були обмежені й керовані ідейно сильними та морально авторитетними духовними орґанізаціями (церквами), од влади світської орґанізаційно одмежованими і владою світською не поневоленими. Таку наприклад ролю відограло християнство, особливо в його західній орґанізаційній формі. Зіткнувшись на Заході, по упадку Римської Імперії, з напором сильних і владоздатних войовничих та продукуючих варварських елєментів, воно у віковій боротьбі з їх пристрастним, не опанованим, примітивним містицизмом, здобуло величезний досвід морального правління душами, як державних правителів, так і тих, ким вони правили. І, опанувавши примітивний містицизм одних та других, воно дало одним та другим єдність духову, культурну — найсильніщу підставу єдности політичної, всякого орґанізованого, громадського життя: державного і національного розвитку.
Досвід, нагромаджений віками і проведений в життя прекрасною дисциплінованою орґанізацією, дав змогу західній християнській церкві культивувати містицизм, який ішов по лінії доґми і моралі канонічної, тоб то по лінії загальної „католицької” єдности правителів і тих ким вони правили, а одночасно здержувати і поборювати ті його єретичні прояви, які були виразом хотіння необмеженої влади: проявом анархічного бунту ґруп і одиниць проти суспільства, — бунту проти того громадського досвіду, що во імя добра цілої громади, обмежує однаковими для всіх законами Бога діла і хотіння її (як правлячих, так і не правлячих) ґруп та одиниць. В той тільки спосіб могла бути знайдена гармонія і рівновага між консерватизмом і поступом; між громадським примусом та індивідуальною свободою; між побуджуючпм до діла, до акції, до руху вперед — стихійним хотінням влади і поширення, скріпленим містичною вірою в Бога і в Божу допомогу — і між
