Сторінка:Вільгельм Ерузалем. Психольоґія. 1921.pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

IV

внутрішної і внішньої відбудови. — Чейже вже й старий Геракліт сказав: „Меж душі не можеш знайти, хоч би ти навіть зійшов усі дороги; така її глибина.“

Відень 11. II. 1921.

Др. Вільгельм Єрузалєм


Від перекладчика

З огляду на те, що в нашій науковій і шкільній літературі досі не було вичерпуючого підручника психольоґії, а сю недостачу відчуває молоде покоління, взявся я до перекладу на нашу мову підручника, що ось іде у світ. Автор дуже радо дав свій дозвіл на український переклад у жовтні 1920. року, а на моє прохання надіслав свою передмову, яку читачі мають у ориґіналі й перекладі на першому місці. За се висловлюю ще раз свою подяку вельми поважаному Авторови, який в часі друку книжки діждався нарешті покликання на професора фільософії й педаґоґіки на віденському університеті. Думаю, що й „Вступ до фільософії" того самого Автора буде корисний і виповнить прогалину в нашій фільософічній літературі. На ориґінальні твори з тої царини мабуть іще довго будемо ждати, але навіть тоді, колиб такі в нас були, iмя Автора буде запорукою совісности викладу.

Мій переклад переглянув і стиль виправив та спільно зі мною переводив коректу Вп. Товариш Юліян Чайківський. За сю тяжку працю складаю Йому й на сьому місці щиру подяку.

Чи терміни в перекладі підібрані влучно, викаже певно солідна критика. По змозі старався я йти за вказівками Вп. Панів Модеста Левицького й Е. Чикаленка щодо чистоти мови, користувався працями знавця нашої мови Івана Верхратського, головно в тій частині, де мова про нервний уклад, користав із технічної термінольоґії Вп. Пана Дра Івана Копача в йогож брошурі „Що таке людське думання" та Вп. Пана Дра Івана Раковського в йогож „Психольоґії“ й „ Зоольоґії." Чимало висловів треба було самому підбирати.

Правопис може не всюди послідовно переведений, але я старався приспособити його до теперішньої фази розвитку нашої мови. Правописні сумніви мабуть і в будуччині не дадуться усунути.

Там, де міг, вишукав я переклади місць із тих поетів, що їх наводить Автор, а де се було неможливе, радив я собі сам.

Станиславів, 20 лютого 1921.

Григорій Кичун