Сторінка:Вільгельм Ерузалем. Психольоґія. 1921.pdf/16

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

VIII

Щоб унагляднити те, що я мусів сказати про анатомію й фізіольоґію нервів і змислових приладів (а принагідно й до інших цілей) додано в тексті образки, взяті з визначних твopiв. Головним джерелом були Ебінґгавза Нарис психольоґії та Едінґера Виклади про нервні осередні знаряддя.[1]) Поодинокі образки (як ось обр. 12) зладжено зумисне. Чи тут я вибрав добре, що тикається кількости й вартости, хай вирішать товариші звання.

Я хотівби звернути ввагу ще на одну властивість моєї книжки. У ній є доволі багато цитат із поетів. Я просивби дуже, не бачити в сьому якоїсь хвилевої примхи, що її метою є стилістична прикраса. Навпаки, я зробив у своїй власній діяльности як учитель досвіди, що до ілюстрації і закріплення в памяти якоїсь глибокої думки ніщо красше не надається, як слово поета. Воно дає сій думці наче вичеканений, гарний вислів. А в психольоґічних питаннях можна се навіть уважати за підкріплення правдивости якоїсь думки, коли й визначний поет думав так само; вінжеж має прецінь свойого роду інтуітивне знаття душі. Найбільше психольоґічних глибоких помічень стрічаємо у Ґетого, тож і зрозуміла річ, що сього поета наводжу найчастіше. Поруч нього знайдемо й Гомера Софокля, Шілєра, а найпаче Ґрільпарцера. Значіння останнього як мислителя й знавця душі може ще не оцінили як слід. При сьому сі виписки мають ще й бічну мету, а саме бажають пояснювати тяжші місця з поетів, щоб учень мав виображіння про глибину світа думки; ся глибина нераз укривається в кількох стихах.

Так хай іде моя книжка у школу. Там мусить показати свою вартість. Хоча й чесна наукова праця й багатий практичний досвід працювали спільно при її укладі, то аж ужиток книжки при навчанні покаже, чого їй не стає, в чому її хиба. Тому звертаюся до Вп. Товаришів по званні, що користуватимуться книжкою, із проханням, щоби були ласкаві подавати мені свої досвіди й бажання...

Бажаю, щоби книжка причинилася до оживлення і поглиблення навчання фільософічної пропедевтики.

Відень, у серпні 1902.

Автор

  1. Еbbinghaus, Grundzϋge der Psychologie. Edinger, Vorlesuпgen ϋber die nегvösen Zentralorgane.