Сторінка:Вільгельм Ерузалем. Психольоґія. 1921.pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

4

Вступ

Біольоґічна точка погляду є для психольоґії незвичайно важним гевристичним принціпом, с. зн. засадою досліду, що веде до відкриття нових правд. А саме, ставляючи до кожнього душевного утвору питання, чим він є важливий для збереження життя, ми звертаємо увагу на нові боки прояви, які без сього способу помічування уйшлиби нашої уваги. Через те доходимо до влучнішого схоплення й глибшого розуміння душевного життя.

Завдання психольоґії основується на сьому, щоби через аналізу звести психічні явища до їх первневих прояв і розслідити пануючі тут закони, розглядаючи сі явища ґенетично і біольоґічно.

Становище психольоґії в системі наук є означене її завданням. Психольоґія є наукою досвідною. Без усякої передумови що до сути душі приступає вона до розсліду психічних явищ у їх закономірних звязках так, як їх кожня одиниця переживає. При сьому користується вона, як се покажемо низше, тими самими методами, випробуваними при розсліді природи. Таким робом у свойому досвідному характері наближується психольоґія до природописних наук. Дальше вона вяжеться з ними ще й тим, що психічні прояви мають незвичайно велику вагу для збереження життя як одиниці так і цілого людського роду. Тож психічні явища творять важний чинник орґанічного життя взагалі. Наука, що ставить собі завдання прослідити загальні життєві закони, т. зв. біольоґія, мусить узгляднити також психічні прояви. Тому, помимо сеї близької стичности, різниться психольоґія від природописних наук своїм предметом. Психічні явища, як уже сказано, творять своєрідну клясу прояв, що різняться від обєктів природописних наук яркими, характеристичними признаками. Але з другого боку сі події мають рішаюче значіння для розвитку людства. Ділання їх законів проявляється в історії, у зрості мови, в повстанні права, в розвитку обичаїв і моральности, мистецтва й літератури. Коли обіймити, як се звичайно буває в новішому часі, всі науки, що їх предметом є витвори людського духа, назвою духових наук, то тоді становище психольоґії можна означити менше більше ось так: у своїй методі йде психольоґія за природописними науками, але своїм предметом творить основу всіх духових наук.

До духових наук належить в першу чергу історія з її різними розгалуженнями, як: історія політична, культуральна і господарська. Дальше сюди належать: мовознавство і фільольоґія, наука права і національна економія. З так званих фільософічних дисціплін належать сюди в першу чергу: теорія пізнання,