йому води вмити руки, як був звичай що дня, ані не засвітила світло перед ним, в хаті було зовсім темно, а вона лежала зовсім недужа. Муж промовив: „А се хто говорив с тобою?“ А вона відповіла йому: „Ніхто не говорив зі мною крім твойого меншого брата. Коли він прийшов набрати для тебе насіня і застав мене, як я сиділа самісінька, він сказав міні: „Ходи, спочиньмо разом годинку, пристрій своє волосє!“ От таке він говорив до мене, та я й слухати не хотіла. „Чиж я не є для тебе як мати а твій старший брат не є для тебе як батько?“ Так я мовила йому. Він злякав ся і побив мене, щоб я не говорила тобі про се. І коли ти даруєш йому житє, я вмру; аджеж бачиш, коли він прийде вечір, а я пожалувала ся тобі на єго негідні слова, то легко зрозуміти, що він зробить“.
Старший брат розлютив ся як полуднева пантера, наострив ніж і взяв його в руку, а тоді сховав ся за дверима стайні, щоби вбити меншого брата, коли той прийде вечером, щоби позаганяти худобу до стайні. А коли сонце спочило і надійшов менший брат навантажений усякою травою, як мав звичай що дня, то корова, що йшла передом, входячи до стайні сказала свойому пастухови: „Ось тут твій старший брат сховав ся перед тобою з ножем, щоби тебе вбити; ратуй ся від него!“ Коли він почув, що мовила корова, що йшла передом, а друга сказала йому те саме, він заглянув по під двері стайні і побачив ноги свойого старшого брата, що був
