льників мовлячи: „Запах дивних пахощів у одежах фараонових!“ Почали добивати ся від них відповіді день у день, та вони не знали, як се стало ся. Та ось голова пральників фараонових вийшов на беріг, бо серце єго будо дуже зажурене тими допитами, що йому роблено день у день. Він зупинив ся, спер ся на поручє, саме насупроти того жмутка волося, що був у воді. Він післав у низ одного слугу і сей приніс йому той жмуток переконавши ся, що він пахне дуже-дуже гарно, а голова заніс його Фараонови. Скликали маґів-писарів фараонових, і ті сказали Фараонови: „Сей жмуток волося походить від дочки Фра-Гармакуіті, що має в собі суть усіх богів. Ти, кому підлягають чужі крайі, вишли післанців по всіх чужих краях шукати сеі дівчини, а з післанцем, що має йти в Долину Акаціі, нехай іде в супроводі богато людей“. Єго Величество сказав: „Прекрасно, прекрасно те що ви сказали!“. І виправлено післанців.
Минуло богато днів по тім. Люде, що були пішли по чужих землях, вернули ся і здали справозданє Єго Величеству. Тілько ті, що пішли в Долину Акаціі, не вернули. Бітіу повбивав йіх, а пустив лиш одного з поміж них, щоби заніс звістку Єго Величеству. Тоді Єго Величество вислав богато людей і рубачів а також людей з возами, щоби привезли дочку богів; з ними була одна жінка і нарадила йіх, як мають собі поступати. Отся жінка вернула до Єгипту з дочкою богів, і весь Єгипет урадував ся нею. Єго Величество по-
