Сторінка:Вільям Клоустон. Народні казки та вигадки, йіх вандрівки та переміни. 1896.pdf/13

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

бре обзнайомлений с порівнюючою мітологією не може ані хвилини сумнівати ся“ про всякі отакі вияснення, а надто коли йіх щасливо прикладають до казки за казкою по всім світі. Ми згоджуєм ся, що розвиті таким способом гадки дуже красиві, прості й зручні, але вважаємо за щастя, що єсть іще люде, котрі сим не вдовольняють ся, аж доки не буде попросту доказано, що якийсь осібний герой — є соняшний міт“.[1]

Ще можна в певній мірі оддати мітологіі ті казки й оповідання, котрі більше чи менче мають надприродний характер і торкають ся чарівництва (та, може бути, ще й явищ у природі, себ то можна одступити мітологіі наші дитячі чарівні казки, котрі знаходять ся трохи чи не в одній і тій самій формі, тільки з випадковими місцевими одмінами й закраскою, у народів настільки неоднакових на норови та на спосіб думання, як от Норвежці та Італіянці: такі оповідання можуть таки бути одбитками або пережитками первісних арійських переказів, які й досі тожсамо ходять по азіятських сторонах. Та зовсім інакше стоіть справа, коли ми розбираємо питаннє, звідки взялись і як росповсюднювались ті казки, котрі не мають у собі нічого надприродного, — а саме казки побутові. Хоч ми згоджуємось признати таку теорію, що чарівні наші казки принесено до Европи найбільше тоді, як наші далекі предки,

  1. Legends of Rájá Rasálú, by Captain R. C. Temple. Calcutta Rewiew 1884.