бре обзнайомлений с порівнюючою мітологією не може ані хвилини сумнівати ся“ про всякі отакі вияснення, а надто коли йіх щасливо прикладають до казки за казкою по всім світі. Ми згоджуєм ся, що розвиті таким способом гадки дуже красиві, прості й зручні, але вважаємо за щастя, що єсть іще люде, котрі сим не вдовольняють ся, аж доки не буде попросту доказано, що якийсь осібний герой — є соняшний міт“.[1]
Ще можна в певній мірі оддати мітологіі ті казки й оповідання, котрі більше чи менче мають надприродний характер і торкають ся чарівництва (та, може бути, ще й явищ у природі, себ то можна одступити мітологіі наші дитячі чарівні казки, котрі знаходять ся трохи чи не в одній і тій самій формі, тільки з випадковими місцевими одмінами й закраскою, у народів настільки неоднакових на норови та на спосіб думання, як от Норвежці та Італіянці: такі оповідання можуть таки бути одбитками або пережитками первісних арійських переказів, які й досі тожсамо ходять по азіятських сторонах. Та зовсім інакше стоіть справа, коли ми розбираємо питаннє, звідки взялись і як росповсюднювались ті казки, котрі не мають у собі нічого надприродного, — а саме казки побутові. Хоч ми згоджуємось признати таку теорію, що чарівні наші казки принесено до Европи найбільше тоді, як наші далекі предки,
- ↑ Legends of Rájá Rasálú, by Captain R. C. Temple. Calcutta Rewiew 1884.
