Від коли засновано халіфат, чимало літературних творів приходило до Европи зо сходу через Арабів. Звісно, це не має значити, що йіх складали самі Араби. Завоюваннє Персіі оддало в руки Арабам усі ті скарби, котрі вони захтіли заховати од знищення, якому підпала решта; ми вже й згадували, що перші Аббасідські халіфи в IX. і Х. в. од Мансура до Ма'муна (аль-Ма'муна) були великими прихильниками родовитих Індійців та що коло йіх дворів процвітало чимало Індійців славних на різностайних вітях науки й письменства.
Оповідання, з роду індійські, перські та арабські заносились до Европи переважно устною передачею, та деякі прийшли через переклади зо східніх книжок. Проминаючи ранні духовні повісти, приміром повість про Варлаама та Йоасафа[1], які численно приходили зо східніх (а саме — буддійських) джерел, візьмімо наприклад один твір, писаний коли не перед хрестовими походами, то безперечно за найперших років XII. століття: „Disciplina Clericalis“ Петра Альфонса, іспанського жида, що вихрестив ся 1106 року. Є се невеличка
- ↑ Ось важнійша література сеі знаменитої повісти: 1) Liebrecht, Die Quellen des Barlaam u. Josaphat (Jahrb f. rom u. engl. Lit., II. 314 sq.; 2) E. Braunholz, Die erste nichtchristliche Parabel des B. u. J., ihre Herkunft und Verbreitung (Halle 1884); 3) А. Кирпичниковъ, Греческіе романы вѣ новой литературѣ. Повѣсть о В. и І. (Харьковъ 1876); 4) А. Веселовскій, Византійскія повѣсти и В. и І (Журн. Мин, Нар. Просв. 1877 іюль); 5) Він же, Славянскія сказанія о Соломонѣ к Кигозрасѣ, ст. 159 (СПБ 1872); 6) Ст. Новакович, Варл. и Іос… у Срба, Бугара и Руса (Білград 1881); E. Kuhn, Barlaam und Josaphat, München 1892. А. К.
