Сторінка:Вісник прикладної ботаніки. 1930.pdf/122

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ні, Миронівці, Немерчі та в Київі . Скрізь на станціях він дорівнював Уладівському стандартові, що являє собою одну з найурожайніших рас, і скрізь, за вийнятком Миронівки, він дав сливе однакові результати. Результат цей полягає у тому, що врожайністю він був трохи нижчий або трохи вищий од Уладівки, але ці ріжниці завжди були в межах помилки. Щождо цукристости, то в усіх випадках вона була вища проти Уладівки , і це перевищення коливалося від 0,1 % до 0,8 % , переважно ж воно становило 0,5 %. Але ми на цьому не зупинилися. Після дальшого добору, ми мали 1926 року в Київі два потомства двох педигрі, що врожайністю дорівнювали уладівці, а цукристістю перевищували її мало не на 1,5 %. І, нарешті, 1927 року у Київі, на нашому порівняльному засіві, виросло одне потомство, що мало таку саму вагу корення, як і харківський урожайний сорт, але щодо цукристости перевищувало його на 1,0 %. Майже такий самий результат ми мали й 1929 р. 1929 року цей номер брав участь у випробовуванні у М. Висківському Комбінаті і взяв перше місце щодо цукристости та друге щодо врожайности. У нас у Київі він перевищив харківський буряк і врожайністю, й цукристістю. Друга наша раса з дуже блідим листям дала дуже добрі наслідки при випробовуванні на Егміаузинському досвідному полі. Ось такі деякі наслідки нашої роботи.

В. Колкунов.

Київ. Інститут Селекції.

——————

1-й Всеукраїнський Генетично-Селекційний з'їзд в Одесі 31 / XII - 29—5/1-30 р. Головним завданням З'їзду , що його скликано з ініціятиви акад. А. Сапегіна, в Одесі , на самому початку біжучого року, було реорганізувати та перепланувати генетично-селекційну роботу на Україні . Тому-то переважна більшість часу була присвячена суто організаційним питанням і лише в останні дні З'їзд заслухав декілька наукових доповідей інформаційного характеру. Ділова робота з'їзду почалася 1-го січня доповіддю акад. Сапєгіна про планування селекції на Україні та про ролю в генетично-селекційній роботі Інститутів (зокрема УГСІ, НІС'y, УІПБ, Ук. Ст. ВІПБ та НК), а також про взаємини між Інститутами та Селекційними Станціями. На думку акад. Сапегіна, система селекційної справи в УСРР повинна складатись з 4-х ступенів : 1. Інститутів, 2. Селекцентрів, 3. Селекційних підцентрів і 4. Селекційних опорних пунктів.

Завдання Інститутів — провадити працю загального значіння, розроблюючи наукові підвалини селекції. Одним з конкретних і практично важливих завдань є утворення нових форм шляхом схрещування або штучних мутацій. Інститути повинні також досліджувати генофізіологічні фактори всіляких витривалостей (проти морозів, посухи, тощо), врожайности, якости продуктів і т. інше.

Основним завданням Селекційних центрів є проведення середньої фази селекції тої чи іншої культури , при чому використовується так матеріал формотворчих установ, тобто Селекційних Інститутів, як і свій власний.

Селекцентри, крім того, організують у своєму краї селекційні опорні пункти та керують ними. Такі селекційні опорні пункти потрібно засновувати на полях соціялістичного сектора сільського господарства, тобто в комунах, колгоспах, радгоспах, а також при деяких С.-Г. ВИШ'ах. На пунктах повинна провадитись кінцева фаза селекції.

Менше визначено ролю Селекційних Підцентрів, що утворюються в районах з певними екологічними особливостями. Від Селекцентрів вони відрізняються лише меншим обсягом праці, базуючи її на готових формах і провадячи лише в природніх умовах.

На чолі всієї селекційної роботи стоїть Всеукраїнська Селекційна Рада, що її утворює у відповідному складі НКЗС, і перебуває вона при Укр. Генетично-Селекційнім Інституті.

Доповідь акад. Сапєгіна, а також організаційні доповіді HICy (проф. О. Левшин), Х.К.С.-Г.Д.С. (В. Юр'єв), Нос. С. Г.Д.С. (І. Травін), Укр . Ст. ВІБ та НК (М. Кулешов) і Ераст. С.-Г. Політехнікуму (М. Масалітін) викликали жваву дискусію між членами 3'їзду, що закінчилася передачею справи в Організаційну комісію, яка в основі ухвалила схему акад. Сапєгіна. Велику дискусію викликали також доповіді Д. Баранського та П. Ярошевського з приводу районування культур та розподілу їх поміж селекційними установами, а також доповіді з питань організації роботи генетичної (О. Фаворов) та фізіологічної для потреб селекції (П. Брокерт). З певним інтересом 3'їзд поставився до повідомлення про організацію та статут племкниги с.-г. рослин (І. Болсунов) та встановлення єдиної форми селекційних записів (Л. Максимчук та В. Ракочі).

Окреме місце заняли доповіді про шляхи сучасної селекції в рослинництві — акад. А. Сапегіна, і в зоотехнії – проф. І. Широких обидві доповіді-промови мали оглядово-декляративний характер. Зокрема акад. Сапегін у своїй промові дав обгрунтування потреби повної перебудови селекційної роботи на Україні на основах пляновости та заглиблено-наукового підходу.