Закон сей не зміняє загальних приписів о праві надзору властий полїтичних державних над виконуванєм законів. Правосильні ухвали, рішеня і зарядженя, видані на підставі сего закона, будуть екзеквовані на жаданє властивої автономічної власти через полїтичну власть повітову. Всїлякі належитости, припадаючі наслїдком предпринятя на підставі сего закона примусових средств, а не оплачені в означенім речинци, будуть стягнені дорогою полїтичної екзекуциї.
Постанови § 3 уступ 3, §§ 6, 8, 9, 10 і 11 мають приміненє анальоґічне в случаях, в котрих дерева придорожні малиби бути посаджені здовж доріг державних.
В справах з властителями ґрунтів, прилягаючих до дороги, що до обовязків, які на них тяжать на підставі повизших приписів закона, рішають, о скілько ходить о відносини повставші з обовязку садженя дерев при державних дорогах, власти полїтичні державні в ходї інстанциї.
До переведеня карних доходжень з причини переступлень сего закона, сповнених на дорогах державних, покликані суть виключно полїтичні власти повітові, до котрих то належить вносити донесеня, згадані в другім уступі § 13.
До закона сего видасть полїтична власть краєва в порозуміню з Видїлом краєвим виконавчу інструкцию.
На основі § 9 закона з дня 5. липня 1897 (В. з. кр. Ч. 43), Видїл краєвий Королївства Галичини і Володимириї враз з Великим Князїв-
