Воно боліло нам, бо одвертало нас од звиклих стежок найменшого опору, а також вимагало од нас творчого зусилля і напруження.
Але тих, хто цю свою інертність здужав перемогти, — воно — учення Липинського — нагороджувало без міри, даючи світло, напрямок і точки твердого опору в хаосі та гнилім болоті сучасного політичного та морального розвалу.
Учення Липинського зявилося в українській формі і українській мові, але воно єсть ширше, ніж лише національна теорія; воно має універсальне значіння — так само як мали політичні теорії Платона, Руссо, Маркса. В своїй глибокій дійсности „Листи до братів хліборобів“ єсть творчим сінтезом всіх цих концепцій, — сінтезом, котрий вперше став можливим лише після останньої світової війни, революції і умов, створених модерною технікою продукції.
„Трудова Монархія“ — це єсть єдиний шлях для розвязання заплутаної сітки політичного, економічного, соціяльного і морального умопомрачення, котра душить не лише Україну — а цілий світ і котра загрожує руїною цілої европейської культури.
Поки окремі нації і їхні вожді дійдуть до зрозуміння цього, можуть пролитись ріки крови, і міліони людей можуть загинути в глупій і безнадійній боротьбі. Але врешті вони будуть змушені дійти і приняти — свідомо чи несвідомо — методи орґанізації, що їх так майстерно та ґеніяльно виявив і проаналізував у своїх творах В. Липинський.
Навіть нині — богато з того, що робиться в Італії, Анґлії, навіть в Росії — можна розуміти лише яко сліпе шукання, але в тім самім напрямку, що перший вказав нам Липинський.
Певність в тім, що за кілька літ чи десятьліт Вячеслав Липинський буде визнаний провідним ґенієм світової політичної думки, — зовсім не базується на моїй особистій приязні і відданости до покійного.
Цілком навпаки — я прийшов до Липинського лише після того, як переконався, що всесвітня політична думка всіх напрямків — од найконсервативніщого до найбільше радикального — єсть імпотентна щодо розвязання і вирішення найважніщих проблемів нашої цівілізації в якийсь инший спосіб, ніж в спосіб та напрямкові, що їх вказав нам В. Липинський.
Людство переживало кризи, подібні до нинішньої не раз, — і завжди воно вивязувалося із хаосу завдяки тому, що знахо-
