І як нам Св. Письмо переказує, хоч і започаткована ця величава орґанізація Християнської Церкви самим Сином Божим, та розбудована вона покликаними Ним до того людьми звичайними, такими-ж, як і ті, що і в наші часи живуть, зі всіми їх хибами й слабостями.
Св. Письмо сберегло для нас, як трагічну й титанічну пересторогу для всіх громадських орґанізацій — темну постать Іуди…
Коли Син Божий, знеможений велитенським моральним тягарем — гріхів цілої людськосте, — в трагічні хвилини в саду Гетсиманськім, з укритим крівавим потом обличчам, благає Господа: „Коли можливо — нехай пройде мимо чаша оця!“… і, знеможений, шукає бодай співчуття, коли не підтримки у трьох найблищих учеників Своїх, — то, зморені звичайною фізичною втомою од переживань бурхливого дня, ученики ці не можуть зберігти потрібної бадьоросте і кожен раз зразу-ж засипають, як тільки Христос відходить од них…
І „Камінь, на якому, по слову Божому, мала бути здвигнена Церква Його“ — Св. Апостол Петро, в рішучу хвилину, коли Господа його увязнили й катували, полохливо й слабодухо тричі зрікається його…
А Св. Апостол Тома з його не придатним ні до якої творчої орґанізаційної праці раціоналістичним позитивізмом: „Не повірю, аж поки не вложу пучок в рани, а руки в бік Його“!…
Змальовуючи так яскраво й переказуючи всім нам, віруючим, ці негативні риси людської природи, хисткости та слабосте душі нашої у Св. Апостолів, Св. Письмо тим самим перестерігає нас, щоби ми, борючись самі з нашими природженими слабостями, не були занадто суворими суддями ближніх наших…
„Хай кине на неї камінь той, хто сам без гріха!..“.
А хто-ж коли не Іуда Іскаріот з поміж усіх учеників Христових умів найкраще, найбільш переконуюче говорити про вірність свою?!…
Він, і він лиш єдино найкраще розумів Великого Учителя свого, він один найглибше знав нову Науку Правди Божої…
І, розуміється, ніхто так щиро, з таким патосом й гарячим натхненням не громив та не виклинав ворогів Христових,— отих Савлів, — як Іуда Іскаріот. І виклинав він їх аж… поки поцілунком друга-приятеля Христового не продав, не зрадив учителя свого, Спасителя Роду людського, тим книжникам і фарисеям, які теж „єдині“ Правду Божу знали…
