Сторінка:В. Липинський як ідеолог і політик (1931).djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Після проголошення на Всеукраїнському Зїзді Хліборобів Гетьманом України Павла Скоропадського, був призначений в квітні 1918 року послом і повновласним міністром Української Держави при уряді Австро-Угорської монархії у Відні. Там, між иншим, іменем Українського Уряду обміняв з представниками Ґерманії, Болгарії і Туреччини ратифікаційні грамоти Берестейського миру, підписані з одного боку Гетьманом України, а з другого — Імператором Ґерманії, Царем Болгарії і Султаном Турецьким. Обмін ратифікаційних грамот з Австро-Угорщиною не зміг бути одночасно довершений з причини тодішньої польонофільської політики Австро-Угорщини і недодержання нею тайної клявзулі Берестейського миру що до Східної Галичини, виконання якого домагався Вячеслав Липинський іменем свого уряду. Коли-ж нарешті Австро-Угорський уряд рішив ратифікувати мир, — прийшов упадок Українського Гетьманства та Австро-Угорської монархії, і заготовлені вже ратифікаційні грамоти лишилися необміненими.

Не погоджуючись з політикою Українського Республіканського Уряду, (при якому він зостався, сподіваючися врятувати що можна з державної руїни і зазначивши, що він монархіст-гетьманець), Вячеслав Липинський подався до демісії в червні 1919 року і від того часу перебував на еміґрації. Від 1919 року до осени 1926 року мешкав він у Райхенау біля Земмерінґа в Австрії. Покликаний Паном Гетьманом в 1926 році для обняття катедри історії української державности в Українскому Науковому Інституті в Берліні, Липинський переїздить туди, та місцевий клімат настільке зле вплинув на його здоровля, що довше двох років не зміг там пробути і був примушений повернути до Австрії, де оселився біля Ґрацу в Бадеґґ — тихій, спокійній місцевости, осторонь від людей та всяких проявів життя.


Письменницьку діяльність розпочав Вячеслав Липинський статею в Київській „Раді“ в 1908 році і історичною розвідкою про Данила Братковського, видрукованою в львівському Літетературно-Науковім Вістникові в 1909 році. Вірші для сеї розвідки переклав на українську мову В. М. Доманицький, з яким в зимі 1907–8 року Липинський лікувався разом в Закопанім, і який спонукав тоді його розпочати оголошувати друком зібрані ще в часи університетських студій замітки і історичні матеріяли. В сим-же 1909 році появилась друком в Кракові