Сторінка:В. Липинський як ідеолог і політик (1931).djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

їнської державности — місцеві державницькі елєменти України, які він вбачав передовсім в Її землевласницькій, хліборобській верстві.

Перебуваючи на еміґрації В. Липинський продовжує свою наукову і політичну працю. В 1921 році вийшла у Відні його історична моноґрафія п. з. „Україна на переломі, 1657–1659 р. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII ст.  Там-же під його редакцією вийшло пять книжок „Хліборобської України“, неперіодичного орґану Українського Союзу Хліборобів-Державників. В сих збірниках В. Липинський друкує свої „Листи до Братів-Хліборобів“, в яких пропаґує ідею возстановлення українського Гетьманства і дає історично і соціяльно обгрунтовану ідеольоґію української державности і українського монархизму в формах „Української Клясократичної Трудової Монархії“. Рівночасно він пише ріжні статті в краєвих (галицьких) часописах, а також і в американських („Січ“), і випускає в світ книжку про „Церкву і Реліґію“, де з державницької точки погляду освітлює взаємовідносини між церквою та державою і ролю церкви в державі.

Незалежно від усіх сих праць, Липинський веде величезне листування, присвячене, головним чином, пояснюванню державницької ідеольоґії та її коментуванню, а також і орґанізаційним справам.

II.

Таким — в зіставленню сухих дат, даних і фактів — є короткий нарис життя, праці і творчости Вячеслава Липинського.

Липинський, як учень Київської 1-ої ґімназії, починає свою українську громадську працю від орґанізації українського гуртка в лоні польської ґімназіальної корпорації. З огляду на се, що гурток, який складався з самих римо-католиків, вступив був в гострий конфлікт — завдяки своїм українським тенденціям — з рештою корпорації, його члени стали шукати опертя серед созвучних їм українських елєментів між православною, зросійщеною молодю київських ґімназій. Сі шукання привели до навязання контакту з гуртком, що знаходився під впливом і проводом тодішнього студента Київського університету К. В. Квітки. Коли з'їзд представників польських ґімназіяльних корпорацій, що відбувався у Київі и 1901 p., не прийняв постулятів, виставлених В. Липинським про обєднання в одну територіяльну ор-