Сторінка:В. Липинський як ідеолог і політик (1931).djvu/9

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

до нього, та і воно — се „Українство“ — байдуже до них ставилося, живучи своїм внутрішним, окремим життям, так-би мовити — професійним.

Липинський не деклясуючись, а навпаки — прищіплюючи український світогляд свому клясові, ввів „Українство“ в сферу реального життя і розкрив джерело державної нашої немочи, що ми її до того часу не помічали. Доки на Землі Українській жируватимуть чужі їй державні орґанізми — доти вічне прокляття тяжитиме над нею… Прокляття манівців, прокляття руїни, прокляття щукання самих себе. І не тільки вказав він зло, але — що важніще — вказав засоби для знищення його. В основу сих засобів лягла глибока Віра Християнська, ліг Закон Божий.

Липинський не зрадив традиції батьків, він залишився вірним загально-світовому лицарському праву. Право се наказує активній меншости творити свою владу на тих землях, з якими силою традиції меча і плуга вона зрослася, з пасивною більшістю населення яких вона мусіла була засимілізуватися… Бо єсть Дух Землі — на землі своїй переможний і всесильний, що раніш чи пізніш перемагає тих, хто під крилами його осяде і місцеве життя творитиме.

Яким сильним, яким великим мусів бути сей голос Землі Української, — якою великою мусіла бути до неї любов в душі Липинського, якою непохитною була його воля, свідчить се, що не тільки всупереч всім зовнішнім умовинам став він українцем, але ще й знайшов у собі силу сполучити свої почування з таким світоглядом, зачати такий світогляд, що одинокий, міг дати його молодечим мріям запоруку втілення в дійсність! Почавши-ж прясти нитку державництва, він стає державництва нашого борцем і, згодом, першим, його ідеольоґом.


Державник-Липинський знає, що передумовою можливосте сотворення в майбутньому власної держави є привернення до неї продукуючої, лицарської верстви, в одній своїй частині зросійщеної, в другій — спольщеної. Майже всі його літературно-історичні праці і розвідки присвячені усвідомленню сеї рідної йому верстви і торкаються ролі її в минулих визвольних змаганнях України. Осівши на своїй землі в Русалівських Чагарах, напружує він усі сили свої в тому-ж напрямі, від якого не відступить. Поруч з природною йому хліборобською працею про-