Сторінка:В справі герба України. 1918.pdf/3

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

ЛЕОНІД К.

В справі герба України.

Відбудовуючи державне життє українського народу після майже 300-т літнього національного кріпацтва, ми мусимо йти за шабльоном часу: утворити національні емблеми, між якими найперше місце займає герб.

Гербом України треба визнати історічний герб, який був поширений на території всієї України, який визнавався гербом цілим народом. Але з історічних розвідок дізнаємося, що з усіх емблемів, що вживалися на України в характері герба, ні одна не поширювалася на всю теріторію земель заселених українським народом, і не одна не була признана цілим народом. Таким чином, головним вимогам історічного герба не задоволняє не один; одного історічного герба ми не маємо, його треба утворити. Се лягає обов'язком на нас, будівничих молодої Української Республіки, а тому ми повинні віднестися до цієї справи дуже уважно, обміркувавши її з усіх точок.

Все, що писалося до сього часу в справі герба, торкалося цієї справи тільки з одного боку історічного, а тому я, зупиняючись у дальшому викладі на кількох історічних гербах України, хочу дати спробу освітлення цієї справи ще з точок естетичної та політичної.

Іван Крипякевич, в історічній своій розвідці, у календарі «Просвіти» (Лльв) на рік 1914, говорить, що єдиним історічним гербом України є лев. В. Різніченко, в історічній розвідки своій (Звенигородка, 1917 р.) каже, що ми мусимо