Сторінка:В справі герба України. 1918.pdf/6

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


що частина наших земель — Галичина, Буковина, Холмщина і частина Волині — зараз в руках ворожих і ми не можемо бути певні, що по війні вони будуть в руках наших, там ведеться політика зкатоличення українського населення; і ми, прийнявши за герб емблему, неприємну католицькому духові, тільки допомогатимемо полонізації зкатоличеного українського населення. Так, з боку політичного, образ архангела, яко герб цілої України, не бажаний.

Образ лева має за собою, порівнюючи до архангела, два століття історічної давности, бо маємо його на печаті з 1316 року, а може й того давнійше. Він вживається яко герб державний в Галицький період нашої історії, обнімаючи західні українські землі, котрі в той час були осередком українського громадського й державного життя (східні землі в той час державним життєм не жили) і додержався до наших часів, яко герб Галичини. За сей довгий час загальний вигляд лева пережив кілька змін: то його обертали наліво, то направо від глядача, то становили на всі 4 лапи, то з'ображали стоячим на задніх лапах, хвіст або підносили догори, або опускали. В останнім часі, коли майже все українське політичне життє зосереджувалося в Галичині, він там був прийнятий в значенні герба цілої України і в такому значенні вживається там і по нині. 3ображають його стоячим на задніх лапах, деручимся на неприступну скелю, з хвістом піднесеним догори: історічний колір сього герба, якраз наш національний; золотий або жовтий лев на синім тлі.

Лева ні в якім разі неможна вважати плодом творчости нашого народу; самі історіки догадуються, що він західного походження[1]; стрічаємо його на гербах багатьох народів і держав — і на заході і на сході; він, як царь звірів, являєть-

  1. І. Крипякевич: „Герб України“: календарь „Просвіти“ на рік 1914.