чи півніще. А ця нова Росія дасть усім славянським державам, між ними в першу чергу й Югославії, надійну опору проти.. хочби цілого світа!
Ось тут треба шукати головної причини, чому Директорія Великої України в навязуванню дипльоматичних зносин у Югославії сливе ніяких вислідів не мала. До цілого українства, як сепаратистичного руху, що намагається розділити могутню російську імперію на дві великі держави й тим ослабити її силу, югославянська офіціяльна політика мусіла по свойому знанню, своїм традиціям, своїм утертим шляхом заняти неприхильне становище,
Не хочемо входити в це, чи оправдані надії Югославії на відбудування єдиної Росії й на майбутню опору, що звідтам може прийти. Ми думаємо, що не тільки нова Росія федеративна, але Україна й Росія осібняком, та навіть сама великоукраїнська держава може по сконсолідуванню дати Югославії багато надійніщу опору, як зможе їй дати дина неділима Росія. Бо вона булаб знов тільки велитнем на глиняних ногах, якого слабість виказала світова війна й революція і то велитнем вже раз розбитим і потім зліпленим кровю. А кров була добрим цементом держав колись, тепер уже вона ним не є.
Та нехай! Не тут місце на переконування південних братів — Славян, що українські | державні змагання для них не є небезпечні. Й на-
