Поқищо вдалося їй це з Галичиною, частиною Східньої України, Білоруси й Литви. Що Польща цим не вдоволиться, це так як певне. Вона ждатиме кожнього нового загострення „Смутного времени “ у Східній Європі, щоби поживитися її багатими землями.
В цьому конфлікті мусять усі славянські держави, отже й Югославія заняти виразне становище: чи вони по стороні вже не Росії, а всього східнього Славянства, чи по стороні Польщі. Посереднього становища для славянських держав бути не може. Маємо всі основи при бути не може, аванс пускати, що симпатії Югославії є по стороні східнього Славянства. Справа державности Галичини в дуже важною частиною згаданого конфлікту. І тут Югославія повинна не тільки словом, але й ділом стати по нашій стороні. Бо коли тепер роззухваленій Польщі не притреться рогів, то справа славянської взаїмности на будуче дуже загрожена. Кожний клаптик непольської землі на Сході, полишений при Польщі, унеможливить не то дружбу, але й мирне пожиття Польщі зі східньославянськими державами (чи державою — як бажалаб Югославія).
Усамостійнення Східньої Галичини булоб першим етапом до вилічення Польщі з її меґальоманії. Воно лежить у дійснім інтересі і Галичини і Польщі і всіх наслідних держав давньої Австроугорщини і Югославії і Росії. І всього східнього й соборнього Славянства ! Бо в великій
