одним махом. Від чогож панславізм? У війні з Росією може Румунія числити тільки на одного союзника — Польщу. Що варта цей союзник, показало літо 1920 р. Сили більшеивцької червоної армії, яка була без порівнання слабша від царської, доходили під варшавські мури і без газардової стратеґії Троцького булиб їх мабуть здобули! Забули Румуни, які халепи приносили їм союзи з Польщею в XVI і XVII. віці!
Румунія тільки тоді має спромогу життя й мирного розвитку, коли від Росії й від Польщі відділить її велика Українска держава в етноґрафічних границях. Певне й така Україна булаб великою й сильною державою, та її розгін бувби щонайменче в четверо менший як російський і мавби инші напрями.
Будування Соборної України вже від осені 1919 р. стоїть на мертвій точці. Його успіхи були від самого початку непевні, бо українські політики хотіли доказати просто неможливої річи; поставивши соціяльні справи вище національних — будувати національну державу! Що з цего безпуття вийшло — знаємо: будуччина соборно-української державности дуже непевна. Та якаб вона й не була, румунська держава повинна всіми силами підпирати українську справу, не забираючи ні шматка сутоукраїнської землі й щиро уживаючи для будови
