смуги озерових болот, пісчуг, моренових горбів пралісами порослих, відділювали й відділюють Естонію, Латвію й Литву від останньої Східної Европи так успішно, що малі народці Естів, Лотишів і Литовців потрафили може від часів Христового Різдва задержати свою рідну землю й етноґрафічну окремішність. Власну державу мали між ними властиво тільки Литовці й то могутню державу. Та тільки коротко. З правила були ті три народці постійно під чужою кормигою: польською, німецькою, шведською, московською Та все таки Естонці, Лотиші, Литовці не подалися. І коли російський велитень розпадався, потворили собі свої національні держави. Вони всі невеликі. Естонія має тільки дещо понад 43.000 км² і 1 ¼ міліона населення, Латвія 60.000 км² і 2 міліони, Литва (теоретично) до 70.000 км² 3 ¼ міліона населення. Природні багатства цих земель невеликі, обмежуються останками лісів і доволі гарно справленою, хоч по суті не дуже то родючою землею. Важне, розуміється, також сусідство моря, як для рибальства так для всякої торговлі й лучби.
З цим усім ці балтійські держави, як кожна зосібна так і всі разом узяті, є дуже слабкі, навіть колиби звязалися тісним союзом із Фінляндією (374.000 км², 3¼), міліона населення), зосібна слабі вони булиб супроти Росії, якби вона знова захотіла „собрати“ їхні землі.
