Перейти до вмісту

Сторінка:Галичина й нові держави Европи. 1921.pdf/4

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ґанізувати західних Славян на противагу німецькому напорови.

В цій меті перешкодила їй вже в початках XI. віку Польща. Болеслав Хоробрий, звісний у нас зі своєї спілки зі Святополком Окаянним, спільної авантури на Київ і забрання „за поміч“ червенських городів (західня половина теперішної української Галичини — яка гарна анальоґія до нинішного часу!), пішов війною на Чехів, зайняв Прагу й відірвав від неї Словаччину.

Сама Польща Словаччини не вдержала, зараз по смерти Болеслава забрала її на 900 років Угорщина під свою кормигу. Чехія була так ослаблена, що її геройський князь Бретислав (1035-55), хоч відплатив Польщі з накладом за її хапчивість, таки не зміг опертися Німеччині й не зміг зорґанізувати державно надлабських і балтійських Славян, як це був задумав. Те саме було й потім. Польща, хоч і як сама слаба була, не допускала Чехії до експанзії на північ, у надлабські й балтійські славянські землі, сама теж там нічого не зробила й вислід був цей, що всі ці землі аж поза Одру захопив поволі німецький „Drang nach Osten“.

Відсунена Польщею від зносин з Північчю і Сходом Чехія мусіла хоч не хоч зійти до ролі сателіта Німеччини. За цим мусіла йти повільна ґерманізація внутрішня, яка ще й нині ставить перед очі всякого Чеха дуже грізну внутрішню небезпеку.