для нього ціль життя і праці. Всяке діло тоді тілько йде добре, коли людина йому посвячується вся. Всякий вчитель, правда, скоро розбере, коли в нього розум широкий, що добра школа не може бути серед голодного й холодного народу, а все таки він бачитиме й те, що й ці порядки переміняються школою, і держатиметься добрий вчитель за свою школу й ногами й руками, й всією головою, тим більше старатиметься він, щоб діти його вчились читати та думати. Такий вчитель заведе нові порядки поступу в школі, виготовить там з дітей нову, незадурену породу людей і дасть з себе зразок нової людини. Це буде діло трудне — закінчує Драгоманів, — з такої роботи вийде користь і етична й просвітна, але щоб удержати в собі таку любов до школи і віру до неї, вчителеві на Україні треба мати надзвичайну силу характеру нічого більше не бажав, нічого так гаряче й не вижидав Драгоманів, у ніщо більше не вкладав він так усіх своїх сил, свого здоровля, свого спокою, як в це бажання:
з яким в парі йшло друге задушевне бажання для всеї української громади:
25. XII. 1920.
