Драгоманів не тільки сміло міг про себе сказати повищі слова, але він одинокий поклав тривкі основи від будову нашого життя, не тільки нарисував пляни будови, але виповнив її таким глибоким, таким непронащим змістом, котрим ми жили цілі десятки літ, й користувати-мемося ще довгі-довгі літа. Бо думки Драгоманова, це неначе розгінна сила, яка вправить раз машину в рух, додає їй свіжої поживи й матеріялу, щоби не спинилася в своїм розгоні. Инакше й не може бути з думками людини, у якої лягло в основу світогляду, що не признає на світі нічого постійного, стоячого (статичного), а бачить тільки переміну (еволюцію), рух (динаміку), яка взивала постійно „більше праці, більше думки, більше організації! Але й менше сектярства!“, яка своїм всестороннім умом уміла обіймити всі области національного життя. „Я ніяких громадських інтересів, ні культурних, ні політичних, ні економічних не ставлю на перід, а всі нарівні — всі вкупі“. Вже ці одні слова вистарчать хиба, щоби порозуміти, що тут маємо діло з великим державно творчим умом, котрий обіймає цілість народнього життя, взиває всіх піти в його сліди, а цим самим хоче в недержавній нації утвердити погляд, що таке розуміння справи має вийти „од громади“, а не від якоїсь чужої сили, а „не од уряду“. Бо „в українській, як і в усякій справі, головне діло працювати самому, не складаючись на чужу ласку“.
А все таки твори й думки Драгоманова викликали стільки непорозумінь, стільки закидів, прибраних з одного боку в шату наукових, патріотичних і по-
