яка й у старшій громаді має більше значіння, як писані права. Наші школи й кляси втратять свій касарняний вид; на місце дешевих і несмачних образів прийдуть твори штуки, що будуть ублагороднювати почуття краси у громадян і громадянок, Цвіти прикрасять шкільні комнати, а шкільна комната і цілий шкільний будинок прибере вигляд справжньої святинї науки.
Самі громадяне й громадянки впадуть на думку основування шкільних товариств будь з ціллю поширювання знання, будь з ціллю взаїмної товариської помочі. Бібліотеки, кружки, робітні (лябораторії), каси, шкільна поміч матеріяльна й моральна, опіка хорими й убогими, підмога слабшим поступом в науці, те все буде хвилюваги ум громадянина-дитини, громадянина-молодця, або громадянки-учениці. Як би ми скорше були почали отсю роботу, сьогодня не оставалиби так безпомічні наші воєнні сироти й всї жертви війни.
Громадяне й громадянки мають жити життям власного громадянства, життям свого народа. Нарікаємо часто на те, що наш загал не відгукується як слід на всі поклики, не цікавиться усіми питаннями, звязаними тісно із нашим поступом і розвитком. Причина лежить в недостачі виховання у тім напрямі. Верхівя нашого громадянства, чільні одиниці звертаються до народу, до загалу, школа буде звертатися до молодих сердець, а через них дійде до сердець родичів. Тоді діти й молодіж внесуть живішого духа, народнього духа у рідну хату; вони принесуть книжку й образ, вони пригадають потреби Рідної Школи, їх вразливі серця й душі — приступні альтруїстичним поривам розігріють серця родичів і народнє життя попливе широким руслом у всіх напрямах. Громадяне й громадянки будуть памятати про всі народні свята
