узгляднення потреб громади, а потреби громади, суспільности, народу будуть реґулятором власних вимогів. Так витворена альтруїстична течія із найбільше поширеним кругом діяльности змінить в одну мить вигляд і піднесе моральну й етичну вартість нашого громадянства.
А пора се найвища і найкращая є. Як довго боротьба треває, так цілий народ неначе те зелізо в горнилі твердне і сталиться. Позбувається ріжних лихих прикмет, пізнає вагу спільноти, думає сам про себе, виявляє із себе повну самодіяльність і самостійність у своїх вчинках. Тільки треба послідовної праці над тим, щоби у тій великій хвилі витворити з нашого народу — нарід, зложений з людей, що їх у кождім моменті можна до всего зужиткувати, тобто нарід ужиточних людей. В хлопця і дівчинку, а через них в молодця, мужчину, жінку й старця впоювати і їх призвичаювати, щоби на службу суспільного й народнього інтересу поставити не тільки свою думку й почування, але кождий свій чин. Отсе витворення спільної радости чину, се, як каже німецький педаґоґ Кершенштайнер, є підставою народнього виховання, бо виховати себе позволять тільки ті люде, яким життя являється вартним того, щоби жити.
Як духовий перестрій нашого громадянства не наступить лише через те, що вказувати-мемо на поступ під тим оглядом у других народів, ні через те, що моралізувати-мемо цілий народ, так і впливу на діточі й молодечі душі не осягнемо моралізованням і наказом з гори. Перестрій і його потреба мусять вийти із самого нутра дитини й молодця, із власного пережитого і передуманого тих осіб, на яких хочемо впливати і яких хочемо виховати до висоти теперішних завдань. Одинокою дорогою яка зовсім певно поведе нас до нашої
