У творах Шевченка все виходить живе, і люде живі і ціла природа жива, у всьому чин — і активність, і з усього повіває гарячий заклик до діла, і хоч як тяжко жить йому на світі, так все хочеться жить, хочеться оглядати життя у повному розгоні. Шевченкові твори — це один великий гимн до життя.
Життя може розвиватися тільки тоді, коли сповнені всі передумови до нього; коли настане правда й воля, прийде добро поміж люде і заквітчає те усе бездоганною, непорочною красою. Хоча ми не в силі ясно зобразити собі, яким уявляв собі Шевченко майбутній суспільний устрій, серед котрого проживатиме український народ, то цього не можемо і ставити як слабий бік творчости Шевченка. Він не є творець соціяльних, чи яких инших терорем, він поет. І колиби був пійшов на таке, тим самим й його роля найшлаби своє закінчення, тим самим не бувби Шевченко речником українського народу по всі часи. А тимчасом до нікого більше як до Шевченка сміло можна приложити його власні слова:
„Будеш батьку панувати,
Поки живуть люде,
Поки сонце з неба сяє
Тебе не забудуть“.
Він відчував неволю України і розумів, що як довго не зійде для неї святая воля, добута таки власними зусиллями і власним трудом, так довго не