Ця сторінка вичитана
так довго будуть покриті „люде срамотою“, а нові
„вороги
розкрадають як овець, нас і жеруть…“
так довго „закоптиться серце“ у людей.
Він бачить, що для нас
„Доля заховалась,
А воленьку люде добрі
І не торгували,
А без торгу закинули
В далеку неволю,
Щоб не росло таке зілля
На нашому полю“.
Глядючи на те, можемо враз з поетом кликнути:
„Боже мій з тобою,
Мій краю прекрасний, розкошний, багатий!
Хто тебе не нищив?“
В нашім краю люде „дешевші панської собаки“.
„Минають літа. Люде гинуть:
Лютує голод в Україні,
Лютує в кождому селі“.
Бачучи все це у Шевченка запалюється чин,
