Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/101

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.

От, мамо, зачинай мінї іще і ти! Зроби мінї раз ласку, та сховай ся за свій стіл.

ПАНЇ ВЕРМЕЛЬСКІРХ.

Що заподїяла наша Франя тій негідницї?

ФРАНЯ.

Лишіть но се мамо!

ПАНЇ ВЕРМЕЛЬСКІРХ.

Противно. Чи ми маємо зносити також всьо? Не можна вже боронити ся, коли вона хоче лишити нас хлїба, як вона робить сплетнї на нашу доньку?

До Зібенгара.

Чи наша дитина війшла коли в близькі зносини з вами?

ВЕРМЕЛЬСКІРХ.

Мамо, мамо! Ходи тепер відси. Успокій ся! Ся сцена пішла цїлком красно. Нинї у вечері зробимо знов пробу.

Веде її за стіл, де вона хлипає хвилину.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ
сїдає знова на своїм місци.

Коли сказати би правду, то вона має рацию. До мене самого дїйшла вже чутка, що Геншель хоче винаймити шинок. Розумієть ся, вже се справа його жінки.

ГАУФЕ.

А чия-ж се могла би бути справа? Де є лише яке свинство в селї, то вже не треба аж