Цю сторінку схвалено
ГІЛЬДЕБРАНТ.
Се, бачить ся мінї, Фабіґ з Квальсдорфу. Найнепотрібнїйше стерво в цїлому окрузї.
ГЕНШЕЛЬ.
Та я маю також малу ростинку з Квальсдорфу.
ФАБІҐ
до Берти.
Ми-ж добрі знакомі, правда?
БЕРТА
до Фабіґа.
Я хочу оріхів з цукру.
ФАБІҐ.
Ну… вона вже знає, хто я такий. Пошукаю, може найду що!
БЕРТА.
На дворі на возї!
ФАБІҐ.
Нї, тут, в кишенї.
Дає дитинї кусник цукру.
Ну, бачиш дївчино, ти не вилїзеш нїколи з гостинниць. Там брав тебе з собою дїдо, тут мусиш волочити ся із Геншлем.
ГЕНШЕЛЬ.
Скажи: Жури ся ти своїм старим дрантєм. Про мене вже иньші дбають. Диви ся ти лише на те, що до тебе належить.
Юрко виходить живо із кімнати, де стоїть білярд.
