Цю сторінку схвалено
Геншлева входить скоро та нечайно, просто від роботи; втирає собі руки.
ГЕНШЛЕВА.
Чого ревиш так?
ГЕНШЕЛЬ.
— Добре, що ти вже прийшла! — Отсей чоловік каже…
ГЕНШЛЕВА
хоче забирати ся.
Ет, дурницї.
ГЕНШЕЛЬ.
Маєш тут лишити ся.
ГЕНШЛЕВА.
Ви десь добре пяні, всї на купу! Що вам прийшло такого до голови? Ви гадаєте, що я позволю кепкувати із себе?
Хоче йти геть.
ГЕНШЕЛЬ.
Ганно, я раджу тобі. Отсей чоловік каже…
ГЕНШЛЕВА.
О, про мене, най собі каже, що хоче!
ГЕНШЕЛЬ.
…Що ти мене на кождім кроцї ошукуєш.
ГЕНШЛЕВА.
Що? Що? Що? Що?
ГЕНШЕЛЬ.
Так? Має він право говорити се? — І що… що моя жінка…
