Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/124

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ГЕНШЛЕВА.

Чого сидиш так та не обізвеш ся анї словом?

ГЕНШЕЛЬ.

Придивляю ся хмарам.

ГЕНШЛЕВА.

Нї, нї, гей люди, та-ж тут можна цїлком здуріти. Хотїла би я лише знати, чого він там шукає в горі. А то мордівня тепер ніч-у-ніч. Чоловік не може вже мати цїлком спокою. — Що-ж ти там все бачиш? Та скажи хоч одно слівце.

ГЕНШЕЛЬ.

— Вони є там горі.

ГЕНШЛЕВА.

Тобі снить ся може, га? Слухай Вільгельм, просни ся! Лягай до ліжка та виспи ся вже раз! — Там горі є лише хмари та більше нїщо.

ГЕНШЕЛЬ.

Хто має очі, той бачить — !

ГЕНШЛЕВА.

А хто здурів вже, той тратить розум.

ГЕНШЕЛЬ.

Я не здурів.

ГЕНШЛЕВА.

Та я не кажу сього. Але як ти так поводити меш ся далї, то можеш іще здуріти.

Вона прозябла, надягає кафтаник та розгортає гачком попіл у печі.