Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/135

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ГЕНШЕЛЬ.

Се було би таки найлїпше. Ваша правда. Але нї — до пиварнї я вже не зайду нїколи більше. Я буду богато їздити, думаю, може хиба не будуть ходити за мною всюди. А тепер добра-ніч вам! Я хочу спати також.

ЗІБЕНГАР

А може би ви, Геншель, пішли на гору до мене? У мене сьвітить ся іще, в канцеляриї напалено, там заграємо собі в трійку, я й так ледви чи лягати-му спати.

ГЕНШЕЛЬ.

Так, так, ми могли би се зробити. Я й так давно вже не грав у карти.

ГЕНШЛЕВА.

Так, так, йди на гору; ти й так не можеш спати.

ГЕНШЕЛЬ.

Я не йду, розумієш, що?

ГЕНШЛЕВА.

Ну, як ти тут лишиш ся, тодї я піду. Хто знає, що ти іще задумаєш в ночі. Ти зачинаєш знов бавити ся ножем. Так, так, він робив се вчера. Чоловік непевний вже свойого житя.

ГЕНШЕЛЬ

Анї думаю йти на гору. Він перший порадив мінї се зробити, а потім перший погордив мною.