Цю сторінку схвалено
ГЕНШЛЕВА.
Як одно з нас мусить йти, так я радше заберу ся. Я маю іще в порівнаню з тобою досить сил. Тому заберу ся і нїхто не побачить мене вже більше! Конї, вози, річи, всьо твоє. Та-ж ти не покинеш рідньої стріхи. Тому то я піду і кінець!
ГЕНШЕЛЬ.
Не знати іще; побачимо.
ГЕНШЛЕВА.
Нема що богато говорити. Що стало ся, те стало ся.
ГЕНШЕЛЬ.
встає поволи з трудом та звертаєть ся до комори.
А Берта? Що-ж буде з дївчиною?
ГЕНШЛЕВА
Вона вертаєть ся до батька, до Квальсдорфу.
ГЕНШЕЛЬ
вже в дверех до комори.
Най буде й так! Завтра є також іще день. Всьо може змінити ся, як каже Зібенгар.
Вже в коморі.
Завтра буде воно цїлком інакше виглядати.
Хвиля мовчаня.
ГЕНШЕЛЬ
за сценою.
Берта знова пріє та пріє.
