Цю сторінку схвалено
ГЕНШЛЕВА.
Най троха упріє, нїщо не шкодить! З мене також капає піт. Таке житє —
відчинює вікно.
— то радше не жити!
ГЕНШЕЛЬ.
Що ти там іще говориш? Я не розумію нїчого.
ГЕНШЛЕВА.
Лягай ухом до подушки та дай мінї спокій.
ГЕНШЕЛЬ.
А ти не лягаєш?
ГЕНШЛЕВА.
Та вже сьвітає.
Накручує годинник.
ГЕНШЕЛЬ.
Хто там накручує годинник?
ГЕНШЛЕВА.
Мовчи вже раз; як Берта проснеть ся, то не будемо вже спати знова. Буде ревіти знов пів години.
Сїдає при столї та підпираєть ся обома ліктями.
Найлїпше було би забрати ся геть.
ЗІБЕНГАР
зазирає до кімнати.
Я іще вертаю. Вже успокоїв ся ваш чоловік?
