Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/143

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ГЕНШЛЕВА.

Там так тихо. Там щось стало ся.

ЗІБЕНГАР.

Що? — — — —

Бере сьвічку та йде до дверий комори.

Геншель, ви вже вснули?

Йде до середини.
Хвиля мовчаня.
ГЕНШЛЕВА
не важить ся йти в середину.

Що там? — Що там? — Що стало ся тао го?

Вермельскірх зазирає до кімнати.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.

Хто там в коморі?

ГЕНШЛЕВА.

Пан Зібенгар. — Там так тихо, нїхто не відповідає. — — —

ЗІБЕНГАР
вертає поквапно назад, блїдий як стїна та держить Берту на руках.

Панї Геншлева, возьміть собі дитину та йдіть на гору до моєї жінки.

ГЕНШЛЕВА
з дитиною на руках.

Пробі', що там стало ся?

ЗІБЕНГАР.

Дізнаєте ся іще в пору!