Цю сторінку схвалено
ГЕНШЛЕВА
озлоблена.
Витягни її швидко, геть розварить ся. — Гей! дївко, дївко!
КАРОЛЬКО
витягнув баняк цїлком наперед.
Добре так?
ГЕНШЛЕВА.
Можеш його так лишити. Ходи-ж сюда, дам тобі батіжок.
Дістає батіг з вікна та дає його Каролькови.
Якже там коло мами?
КАРОЛЬКО.
Добре. Поїхала до Вальденбурґа накупити мінї що-дещо на уродини.
ГЕНШЛЕВА.
Зі мною не добре, дитинко! Може вже треба буде умерти!
КАРОЛЬКО.
Ох, нї, нї, панї!
ГЕНШЛЕВА.
Так, повір мінї дитинко, я умру. Скажи се від мене мамунї.
КАРОЛЬКО.
Знають панї? Я дістану башлїкову шапку.
ГЕНШЛЕВА.
Так, так! Вір мінї Ходи-но сюда. Тихо! Слухай. Чуєш, як пукає? Чуєш, як пукає в сирих дровах?
