Цю сторінку схвалено
ГЕНШЕЛЬ.
Про що я маю іще памятати? Добре, що маю всьо, що мінї потрібне, і відставлю свою скриню на час до желїзницї. Я не журю ся бабськими фартушками.
ҐРУНЕРТ.
Знають про се всї.
ГЕНШЛЕВА.
Сього бракувало би іще!
ГЕНШЕЛЬ
в деревяних ходаках встає; до Ганни.
Ну, звивай ся, звивай ся! Давай що їсти! ми мусимо ще нинї піти до кузнї.
ҐРУНЕРТ
встав, положив рецепту, сховав записник та олівець, хоче пращати ся.
Треба із сим до аптики! Я загляну сюди завтра досьвіта.
ГЕНШЕЛЬ
сїдає біля стола.
ГАУФЕ
входить поволи; в деревяних ходаках, в шкуряних штанах, із засьвіченою лїхтарнею.
ГАУФЕ
Алеж то погана заметїльниця.
ГЕНШЕЛЬ.
Як там в стайни, що?
ГАУФЕ.
Біда!
Гасить лїхтарню та вішає її біля Геншлевої.
