Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ҐРУНЕРТ.

Добраніч вам! А тепер треба ждати терпеливо. Ми доктори, також лише люди!

ГЕНШЕЛЬ.

Розумієть ся! Знаємо і ми про се, знаємо. Добраніч, не вивернїть ся там де!

Ґрунерт виходить.

А тепер, скажи-ж мінї мамо, як там з тобою?

ГЕНШЛЕВА.

Я мусїла знова злостити ся.

ГЕНШЕЛЬ.

Що-ж злостить тебе?

ГАУФЕ
сїдає за столом.
ГЕНШЛЕВА.

Те, що не можу давати ладу в хатї!

ГАННА

кладе на стіл миску з галушками, миску з капустою, виймає із шуфляди вилки та кладе їх на столї.

ГЕНШЕЛЬ.

На се є тут дївка!

ГЕНШЛЕВА.

Ет! Дївка і гадки не має!

ГЕНШЕЛЬ.

Маємо що їсти, всьо йде як слїд. Як би ти не вставала була за скоро, то сьогоднї могла би ти вже гуляти.