Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ФРАНЯ.

Нї? Я гадала.

Кладе кокетно ногу на лавцї при печі та завязує собі стяжку при черевицї.
ГЕНШЛЕВА.

Пан Зібенгар, пан Зібенгар, вічно пан Зібенгар. Що ви маєте все з ним?

ФРАНЯ.

Я? нїщо! Він любить лише дуже печінки з гуски. У нас є нинї як раз кілька і тато казав йому се сказати. Зрештою і ви пане Геншель могли би заглянути до нас також хоч раз.

ГЕНШЛЕВА.

Дай но лише спокій мойому чоловікови. Він і в гадцї не має бічи тепер до коршми.

ФРАНЯ.

Але нинї є цїлком сьвіже пиво.

ГЕНШЕЛЬ,
коли Гауфе усьміхаєть ся, а Ганна голосно сьмієть ся.

Мамо, не жури ся ти мною. Як я схочу напити ся пива, то не буду питати ся нїкого! Вір мінї!

ФРАНЯ.

Як же там ваше вдоровлє, панї Геншлева!

ГЕНШЛЕВА.

Завтра привяжу собі також шарфу та гуляти му на линві.

ФРАНЯ.

Тай я з вами. Я се так чудово умію. Вправляю ся вічно… на дишлю від воза.