Цю сторінку схвалено
ГЕНШЛЕВА.
То — він — таки привіз їй — запаску!
ГАННА
виходить швидко з комори та йде в середні двері.
ГЕНШЛЕВА.
То — він — таки привіз їй — запаску!
ЗІБЕНГАР
входить осторожно із сьвітлом та ключами як передше і несе іще дві фляшки червоного вина.
ЗІБЕНГАР.
Ви самі, панї Геншлева?
ГЕНШЛЕВА.
То він — запаску…
ЗІБЕНГАР.
То я, панї Геншлева; Ви може милите ся?
ГЕНШЛЕВА.
Здаєть ся мінї — нї.
ЗІБЕНГАР.
Я може перешкодив вам у снї? Се я, Зібенгар.
ГЕНШЛЕВА.
Знаю, знаю.
ЗІБЕНГАР.
Я принїс вам троха вина, напийте ся, воно поможе вам. Не пізнаєте мене таки?
ГЕНШЛЕВА.
Ну, нї! — А то добре! — Та-ж то ви є… ну вже-ж! — Ви-ж є наш пан Зібенгар. Іще не
