Цю сторінку схвалено
ГАННА.
О, про мене! Що-ж се мене обходить? Волочи ся, з ким собі хочеш! Мінї всьо одно!
ФРАНЦ.
Від коли то, Ганно?
ГАННА.
Від непамятних часів.
ФРАНЦ
зворушений до слїз.
Але-ж, ти брешеш Ганю!
ГАННА.
Лише так мінї не зачинай! Так не доїдеш зі мною до кінця. Я не позволю собі закидати брехнї. Богато не буду говорити; най се раз скінчить ся. А коли ти маєш таку голову, що не хоче нїчого зрозуміти, мушу тобі раз на все ясно сказати: між нами вже всьо скінчило ся.
ФРАНЦ.
Справдї кажеш?
ГАННА.
Всьо вже скінчило ся, затям собі се Франце!
ФРАНЦ.
Я собі се затямлю!
Раз-у-раз сильнїйше зворушений, нарештї більше плаче, нїж говорить.
Не думай собі, що я такий дурний. Я вже бачив се давнїйше. Але гадаю все ще, що прийдеш до розуму…